available languages: englishУкраїнська 7, 2020

Резюме

Протягом останніх 30 років законодавство України про місцеві вибори постійно зазнавало змін. Застосовувалися різноманітні виборчі системи: мажоритарні (абсолютної і відносної більшості, в одномандатних і багатомандатних округах), пропорційні (всі – закритого типу), паралельна, що поєднувала в собі елементи мажоритарної і пропорційної систем.

Наступні чергові місцеві вибори 25 жовтня 2020 року мають вперше відбутися за Виборчим кодексом України, прийнятим 19 грудня 2019 року.

Цей Виборчий кодекс включає в себе положення лише щодо всіх типів (президентських, парламентських, місцевих) виборів в Україні. Відтак можна говорити про позитивний момент кодифікації – появи одного єдиного законодавчого акта замість трьох окремих законів про вибори. Натомість, за межами регулювання Кодексу залишилися питання ЦВК, Державного реєстру виборців, всеукраїнського та місцевих референдумів. Це дає можливість говорити, що де юре це Виборчий кодекс, де факто – Кодекс законів про вибори.

Згідно з новим законом ключовим моментом для вибору виборчої системи на виборах депутатів міських рад та міських голів є кількість виборців – до 90 тисяч осіб або 90 тисяч осіб і більше. Це створює проблеми як щодо визначення моменту у часі, який береться до уваги щодо кількості виборців, так і відносно органу, який констатуватиме вид виборчої системи, що застосовуватиметься на виборах конкретних міських рад та міських голів. У свою чергу такий підхід законодавця впливає на розмивання принципу правової визначеності як істотної складової верховенства права. Тому  на рівні Кодексу варто вирішити принаймні два питання: 1) часовий термін, де в конкретній точці часу братиметься до уваги  кількість виборців у міські громаді; 2) державний орган (очевидно, ЦВК), який з метою дотримання принципу правової визначеності, завчасно поінформує, який саме вид виборчої системи застосовуватиметься в тій чи іншій міській громаді.

Існує серйозна проблема щодо обрання районних рад. За Конституцією ці органи місцевого самоврядування покликані представляти спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ і міст району. Кодекс визначає, що загальний склад районної ради залежить від кількості виборців району. Разом з тим, від кожної територіальної громади району залежно від чисельності виборців має обратися до складу районної ради від двох до чотирьох депутатів. Проблема полягає в тому, що обираючи щонайменше двох депутатів від кожної територіальної громади, є неможливим вкластися у загальний кількісний склад депутатів районної ради, адже кількість депутатів районної ради є прямо залежною від кількості виборців. І в абсолютній більшості випадків загальна кількість депутатів районної ради буде суттєво меншою, щоб гарантувати кожній територіальній громаді представництво як мінімум двома депутатами у складі районної ради.

Ще одним викликом для місцевих виборів 2020 року є незавершеність процесу децентралізації та пов’язаної з ним адміністративної реформи. Зокрема, досі не внесені зміни до Конституції, не прийнятий закон про адміністративно-територіальний устрій, парламентом не змінені межі районів. Проблема полягає в тому, що українське законодавство дозволяє об’єднуватися в одну нову об’єднану територіальну громаду колишнім територіальним громадам  як одного району, так і різних районів однієї області. Непоодинокими є випадки утворення нових територіальних громад, які розміщуються одночасно на територіях двох або й трьох чинних районів. Відтак досі є незрозумілим, яким чином мають обирати районні ради жителі нових об’єднаних територіальних громад.

За умов пропорційної системи політичні партії монополізували право на висування кандидатів. Альтернативного способу висування, зокрема через формування списку незалежних кандидатів, Кодекс не передбачає. Крім того, видається, що розмір грошової застави має бути не суттєво завищеним, а обґрунтованим. Прохідний бар’єр повинен враховувати особливості місцевих виборів, зокрема статус органів, які обираються.

Необхідно уточнити положення Кодексу щодо надання рівних прав парламентським і позапарламентським партіям в частині формування виборчих комісій.

Якщо Конституція України не містить обмежень щодо реалізації пасивного виборчого права на місцевих виборах (зокрема, у зв’язку із судимостями за деякі категорії злочинів), то видається сумнівним запровадження подібних обмежень на рівні Кодексу.

Видається, що окреслені в аналітичній доповіді проблемні моменти мають стати предметом прискіпливої уваги законодавця з тим, щоб внести зміни до Виборчого кодексу України та належним чином гарантувати реалізації активного і пасивного виборчого права громадянам України на чергових місцевих виборах 25 жовтня 2020 року.

Read the Briefing Paper

Photocredit: Sonali/Flickr