available languages: englishУкраїнська 15, 2016

Термін повноважень більшості членів Центральної виборчої комісії України (ЦВК) завершився два роки тому. З огляду на призначення на 17 липня проміжних парламентських  виборів у семи одномандатних округах, –  легітимність утримання на посадах чиновників часів Януковича виглядає сумнівною. Хоча Президент вніс до Верховної Ради кандидатури нових членів ЦВК, політичні партії не поспішають  оновлювати склад цього важливого органу. Статус-кво сприяє  інтересам усіх політичних партій,  – так  вважають учасники відкритої  дискусії, організованої  Democracy Reporting International (DRI) в Українському кризовому медіа-центрі 11 липня 2016 р.

Обговорюючи варіанти вирішення проблеми, експерти дискутували, чи слід призначати членів ЦВК на основі критеріїв професійності чи на базі політичних  квот  (політично ангажований склад)

 Ольга Айвазовська, координатор виборчих та парламентських програм громадянської мережі “ОПОРА”, наголосила на тому, що в умовах перехідного політичного періоду в Україні  не варто покладатися на відбір кандидатур виключно на основі професіоналізму. Вона вважає, що ЦВК може бути незалежна завдяки внутрішній “політичній збалансованості” складу через квотну політичну представленість різних груп і фракцій.

Опонентом такої думки був Олександр Черненко, народний депутат та експерт в галузі права, який вважає, що “навіть найжорсткішим квотуванням питання незаангажованості не вирішиться “.

Андрій Магера, чинний член ЦВК, запропонував посилити професійні вимоги до кандидатів у члени ЦВК та законодавчо закріпити такі вимоги, як наявність вищої освіти на рівні магістра та практичного досвіду в юридичній сфері.

Експерти погодилися, що прозорість процесу відбору також є важливим питанням. Вони запропонували провести публічні дебати з представниками партій та громадянського суспільства, які транслюватимуться наживо. Пан Магера вважає, що такі дебати не вимагають жодних змін у законодавстві та можуть бути оголощені  Президентом у швидкий термін. Він також зазначив, що відкритий конкурсний відбір кандидатів в члени ЦВК сприятиме прозорості процесу та поінформованості суспільства.

Які можливі виправлення до закону про ЦВК ?

Учасники зійшлися на думці, що встановлена Конституцією України формула призначення та звільнення з посади членів ЦВК не потребує змін: згідно зі Ст. 85 ч. 1, п.21, Верховна Рада України призначає та звільняє членів ЦВК за поданням Президента. Однак дану формулу слід конкретизувати у законі про ЦВК, щоб уникнути ситуативних тлумачень процедури призначення. Дискутанти запропонували змінити кілька позицій  у законі про ЦВК:

  • Повернути норму про заборону членам Комісії брати участь у її засіданнях після завершення семирічного терміну повноважень. У такому випадку будь-які продовження терміну дії мандата виключаються.
  • Внести чітку формулу щодо розподілу представництва у ЦВК. За словами Дениса Ковриженко, старшого радника з юридичних питань Міжнародної фундації виборчих систем (IFES), така формула “має визначати квоту, а саме на скількі представників політична фракція може розраховувати у Комісії у пропорційній залежності від депутатських місць цієї фракції у Парламенті”.
  • Вилучити із закону норму про можливість висловлення ЦВК недовіри двома третинами від складу Парламенту. На думку Андрія Магери, ця норма є неконституційною та суперечить європейським стандартам, “адже ж висловлення недовіри може бути ініційоване виключно з політичних причин”.

Більше про склад ЦВК та процедуру обрання її членів читайте в нашій інфографіці.

Відкрита дискусія: “Перезавантаження ЦВК: крок вперед, але куди?“ була організована Democracy Reporting International (DRI) в рамках проекту “Поза Києвом: Розвиток компетенції акторів змін у регіонах України, як сприяти ключовим політичним реформам“, що впроваджується DRI у співпраці з Інститутом міжнародних відносин Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Проект фінансується міністерством закордонних справ Німеччини. В дискусії взяли участь 30 представників громадянського суспільства, політичних партій та міжнародних організацій.