available languages: englishУкраїнська 14, 2018

DRI Юридичні новини | Випуск 5, автори Антон Льовін (DRI Старший правовий експерт, Київ), Микола Гнатовский (DRI Старший правовий експерт, Київ), Руслана Вовк (DRI Регіональний менеджер, Берлін)

РЕЗЮМЕ

Конституційний Суд України відігравав важливу і часто суперечливу роль у формуванні української держави з моменту свого створення у 1996 році. З часів «Революції Гідності» 2014 року він зазнав суттєвих перетворень як з точки зору формування складу, так і, починаючи з 2016 року, з точки зору правових засад і функцій.

Після майже року бездіяльності Суд відновив свою роботу на початку 2018 року у новому складі та з новими повноваженнями. Результати роботи «нового» Суду є важливим індикатором того, наскільки плідними є в Україні реформ, спрямовані на  посилення верховенства права та сфери правосуддя.

Оцінка перших шести рішень Суду у 2018 році щодо різних законів (щодо соціальних прав, мовної політики та референдуму, а також двох висновків про депутатську недоторканість) свідчить про неоднозначність таких результатів. З одного боку, Суд зробив внесок у забезпечення демократичних гарантій, коли визнав закон про референдум неконституційним – його положення дозволяли проводити референдум про прийняття абсолютно нової редакції Конституції без урахування існуючої. Крім того, скасувавши закони через їх прийняття з порушенням встановленої процедури, він дав зрозуміти Верховній Раді, що потрібно покласти край деяким сумнівним практикам розгляду законопроектів та голосування. Активне використання суддями їх права на окрему думку також може бути корисним для зменшення суто формалістичних правивих дебатів та розвитку плюралізму в Суді.

З іншого боку, Суд непослідовний щодо посилань на свої попередні висновки та розгляд справи по суті. Крім того, якість юридичного обґрунтування не сильно відрізняється від попередньої практики і може бути покращена. Аналогічно Суд має більш активно спілкуватись із громадськістю, наприклад, шляхом пояснення рішень простішою мовою в прес-релізах для інформування широкої громадськості.

Важливу роль у розвитку демократії в Україні відіграватиме новий тип справ: відтепер завдяки конституційним змінам пересічні громадяни можуть подавати скарги на порушення своїх конституційних прав. Суд вже отримав 829 таких скарг, але ще не розпочав їх розглядати.

ПЕРЕТВОРЕННЯ СУДУ

У багатьох випадках Конституційний Cуд відігравав визначальну роль в історії України. Його основне завдання полягало в перевірці конституційності (проектів) законів, у тому числі законів про внесення змін до Конституції. Таким чином, Суд ніс велику відповідальність за належне забезпечення демократії в Україні. Водночас Суду не вистачало незалежності, він часто здавався простим пішаком у боротьбі українських політиків за владу.

Суд досяг своєї найнижчої точки, коли колишній президент Віктор Янукович почав використовувати його в своїх інтересах і ввів до складу Суду цілу низку лояльних до себе суддів. Прийняте Судом у вересні 2010 року рішення про скасування конституційної реформи 2004 року ознаменувало не лише повний переворот у політичній системі України, але і продемонструвало, наскільки прикрий стан Суду.[1]

Після 2014 року політики та громадянське суспільство почали обговорювати долю цього органу та шляхи підвищення рівня професіоналізму та незалежності Суду. У ході конституційної реформи 2016 року, яка головним чином стосувалась судоустрою,[2] було вирішено зберегти Суд, але змінити його функції. Отримавши право на перевірку порушень Конституції за зверненням окремих осіб (так звана індивідуальна конституційна скарга), Суд втратив повноваження щодо тлумачення значення звичайних законів. Він може тлумачити лише Конституцію. Найголовніше, що конституційні зміни призвели до конкурсного відбору суддів до Конституційного Суду, від кандидатів вимагається продемонструвати високий рівень професіоналізму та високі моральні якості. У новому Законі про Конституційний Суд від липня 2017 року детально прописані порядок відбору суддів і нові функції Суду.[3]

Деякі аналітики мають сумніви стосовно того, чи принесе новий порядок відбору свіже повітря до Суду. Хоча кожному компетентному органу – Верховній Раді, Президенту і З’їзду суддів – дозволяється створювати окрему «комісію з відбору», мінімальних вимог до порядку, який повинні застосовувати ці комісії, таких як обов’язкові тести та/або проведення інтерв’ю з кандидатами на посади суддів, немає. Таким чином, механізм відбору залишає простір для політичного впливу та ускладнює захист незалежності Суду.

Оскільки для прийняття цього закону Верховній Раді України знадобилось більше одного року, правил щодо належного функціонування Суду не було[4]:

  • у нього не було правових підств виконувати завдання, пов’язані з індивідуальними конституційними скаргами, Суд міг їх тільки реєструвати. До 2018 року Конституційний Суд отримав 468 таких скарг[5], а в 2018 році їхня кількість сягнула 361[6];
  • для роботи Суду не вистачало п’яти суддів із необхідних вісімнадцяти.

ПОВЕРНЕННЯ ДО РОБОТИ З КІЛЬКОМА НОВИМИ СУДДЯМИ У СКЛАДІ

Тим не менш, наприкінці 2017 року Суд повернувся до життя. Відповідно до нових вимог та процедур було обрано трьох суддів. Одного суддю було призначено З’їздом суддів у листопаді 2017 року, двох суддів – Президентом у березні 2018 року. Ще два судді мають бути обрані Верховною Радою згідно з процедурою відбору, яку було розпочато в жовтні 2017 року. Наразі до складу Суду входять 16 суддів із необхідних 18, десять з них було призначено після Революції Гідності.[7]

Після кількох невдач (одна з яких була викликана браком бажаючих) 21 лютого 2018 року судді Суду нарешті призначили голову – Станіслава Шевчука.[8] Багато хто вважав це дуже позитивним знаком[9] з огляду на те, що пан Шевчук працював суддею ad hoc в Європейському суді з прав людини (в 2009 та 2012 роках) та мав досвід роботи в українських та міжнародних установах, пов’язаної з демократією, верховенством права та європейською інтеграцією. 22 лютого Суд ухвалив новий Регламент роботи згідно із новим законом про Конституційний Суд[10] і, таким чином, просигналізував про свою готовність відновити роботу після перерви у 2017 році.

У першій половині 2018 року Суд ухвалив шість рішень та два висновки щодо внесення змін до Конституції України. Всі шість рішень, крім останнього, доповнені окремими думками суддів. Насправді, судді Ігор Сліденко та Микола Мельник підготували такі думки для всіх рішень, крім — знову ж — останнього. Цю статистику слід інтерпретувати з обережністю, оскільки її недостатньо для того, щоб говорити про ефективність суддівства.

Швидкий погляд на статистику за роки, що минули після Євромайдану, вселяє надію на те, що Суд повернувся до роботи. З 1997 року до Революції Гідності Суд ухвалював від дев’яти рішень у 2005 році[11] до 38 у 2009 році.[12] У післяреволюційні роки робота Суду була менш плідною – від трьох рішень у 2017 році[13] до восьми у 2014 році.[14] Щодо висновків стосовно конституційних поправок, починаючи з 1997 року, їх число коливалось від нуля до трьох.

Проте, тепер Суд має нову функцію: конституційна реформа 2016 року надала громадянам право оскаржувати конституційність законів шляхом подання конституційних скарг у разі застосування таких законів у судовому процесі, коли всі інші засоби правового захисту вичерпано. Передбачається, що це надзвичайно збільшить обсяги роботи Суду. Сумнівно, що таку нову функцію компенсує скасування офіційної функції тлумачення законодавчих актів України (крім Конституції). З 2016 року у Суді вже накопичилось 829 таких скарг, і є підстави для того, щоб очікувати постійного збільшення кількості таких скарг.

ПЕРШІ РІШЕННЯ ТА ДУМКИ

Перші рішення Конституційного Суду стосувались конституційності:

  • нових нормативно-правових актів щодо оподаткування пенсій та майнового цензу для отримання соціальної допомоги, здатних обмежити соціальні права, передбачені Конституцією України;
  • Закону «Про засади державної мовної політики» 2012 року;
  • Закону «Про всеукраїнський референдум» 2012 року;[15]
  • права працівників кримінально-виконавчої служби України проводити первинні досудові розслідування щодо злочинів, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом, скоєних у пенітенціарних установах; і
  • обмеження на соціальні виплати особам, що постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС і мають доходи, які перевищують встановлений рівень, та інші подібні обмеження.

Крім того, у двох висновках Суду було надано оцінку конституційності запропонованих поправок до Конституції щодо депутатської недоторканості.

  • Рішення щодо обмеження прав на соціальний захист

У своєму першому рішенні року[16] Суд визнав, що оподаткування пенсії, починаючи з її певного розміру (три мінімальні заробітні плати, передбачені законом), є дискримінацією за ознакою майнового статусу, а отже, неконституційним. Серед інших підстав визнання закону неконституційним Суд зазначив протиріччя між новою системою регулювання оподаткування та принципом правової визначеності, оскільки сума, що складається з трьох мінімальних розмірів оплати праці, може щороку змінюватися. Хоча справа стосувалася всієї пенсійної системи, Суд включив опис того, як такий підхід міг позначитися на незалежності суддів, звернувши увагу на те, що стабільні пенсії є одним із елементів системи забезпечення незалежності суддів, якій може загрожувати правова невизначеність.

Суд не вдавався до детального роз’яснення причин неконституційності. Судді використали загальні твердження, згідно з якими Україна є соціальною державою, де діє верховенство права, але детально не пояснили, що означало верховенство права або соціальна держава, не надали вони і аргументів, чому нова система оподаткування суперечить цим принципам, а також статті про заборону дискримінації. Дещо дивно, що Суд не згадав статтю 22 (III) Конституції, яка прямо забороняє звужувати обсяг існуючих прав, у тому числі прав на соціальний захист, при прийнятті нових законодавчих актів. Суд міг би звернутися до своєї багатої попередньої практики, пов’язаного з цією статтею.

Рішення стосовно другої справи щодо прав на соціальний захист було прийнято Судом у травні цього року.[17] Оскаржений закон[18] запровадив майновий ценз для отримання соціального захисту, в тому числі пільг на деякі медичні, транспортні, телекомунікаційні та житлово-комунальні послуги для людей, які мають особливі заслуги перед країною, та обмежив права на достроковий вихід на пенсію. Суд підійшов до розгляду цього з урахуванням нюансів. З одного боку, він пояснив, що особисті пільги для деяких осіб чи груп, що надаються з урахуванням заслуг, не обов’язково пов’язані з сутністю конституційних свобод і прав. Таким чином, якщо це необхідно, їх можна обмежити або навіть скасувати. З іншого боку, право на достроковий вихід на пенсію було дуже важливим у контексті соціального захисту й, таким чином, пов’язувалось із основними конституційними правами.

Суд постановив, що скасування або обмеження права законодавчим актом порушує Конституцію. Знову ж таки, судді утримались від застосування статті 22 (III) Конституції та згадували її положення між іншим, а не як вирішальний аргумент. З огляду на те, що законодавчі положення, що розглядаються, раптово змінювали правила виходу на пенсію, Суд вважав за краще обґрунтувати неконституційність широкого принципу правової визначеності, виведеного з верховенства права і закріпленого в статті 8 Конституції України.

Останнє рішення цього року – від 17 липня – також стосується соціального забезпечення.[19] Зазначений законодавчий акт передбачав запровадження низки обмежень щодо права на соціальне забезпечення осіб, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській атомній станції в 1986 році. Деякі обмеження пов’язувались із рівнем доходу сімей зазначених осіб, в результаті чого їм потрібно було робити вибір між альтернативними схемами соціального забезпечення тощо. Суд визнав ці обмеження неконституційними і на цей раз на зовсім іншій правовій основі – статті 16 Конституції: «Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи – катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду українського народу є обов’язком держави». Суд інтерпретував соціальне забезпечення жертв Чорнобильської аварії як метод практичної реалізації цієї статті. Він дійшов висновку, що, з одного боку, всі заходи соціального захисту для таких постраждалих осіб забезпечують гідне життя, а отже не повинні залежати від рівня їхнього доходу, а з іншого боку, такі права, пільги та інше не можуть бути скасовані або обмежені без забезпечення певної еквівалентної (або кращої) альтернативи.

Не бажаючи повертатися до практики за статтею 22 (III) у згаданих вище рішеннях, Суд, ймовірно, намагається переглянути неоднозначне і доволі широке тлумачення захисту прав на соціальне забезпечення Конституцією, яким він користувався раніше. Проте, через небажання Суду встановити чіткий зв’язок між верховенством права та правами на соціальне забезпечення такий підхід виглядає недоречним і не виправдовує можливого доброго наміру.

  • Рішення щодо Закону «Про засади державної мовної політики»

Найбільш суперечливим рішенням (судячи з кількості доданих окремих думок, 11 із наявних на сьогодні 16 суддів) було рішення, прийняте в лютому[20], згідно з яким Суд скасував Закон «Про засади державної мовної політики».[21] Оспорюваний законопроект був оскаржений як з точки зору процедури прийняття, так і по суті. Найвагоміший процедурний аргумент – це розбіжність між кількістю голосів за прийняття закону та кількістю депутатів, фактично присутніх у Верховній Раді під час відповідного голосування. Про таку невідповідність свідчать багато доказів, у тому числі відеозапис сесії, що було визнано та враховано Судом.

Нагадуючи, що стаття 84 (III) Конституції вимагає від депутатів особистого голосування, Суд загалом заявив, що «делеговане голосування» (тобто неособисте голосування) є неконституційним.[22] Однак, він утримався від того, щоб чітко заявити про визнання закону недійсним саме через цей суттєвий недолік законодавчої процедури. Натомість, він просто перерахував порушення процедури та підсумував, що під час відповідної сесії порушення (такі як відсутність обговорення, неправильне включення до порядку денного) були «систематичними та значно вплинули на результат прийняття».

Можна припустити, що Суд визнав скасування закону через «делеговане голосування» надто радикальним кроком, який через загальну поширеність такого порушення відчинив би двері для підриву конституційності цілої низки українських законодавчих актів. Навіть аргументуючи неконституційність іншими процедурними помилками, не пов’язаними з «делегованим голосуванням», Суд все ще загрожує великій кількісті законодавчих актів України, що було визнано суддею Сергієм Сасом в його окремій думці.[23] Процедурні проблеми, що лежать в основі рішення Суду, в законодавчому процесі України виникають часто. Проте такий ризик може матеріалізуватися, лише якщо всі закони, прийняті з порушенням процедури, оскаржуватимуться до КСУ.

Заявивши про скасування закону через процедурні порушення, Суд не розглянув закон по суті. Таким чином, його позиція з питань мов меншин залишається відкритою.

  • Рішення щодо Закону «Про всеукраїнський референдум»

Суд виніс довгоочікуване[24] рішення щодо Закону «Про всеукраїнський референдум», визнавши його неконституційним, а отже, недійсним.[25] Аналізуючи докази, Суд дійшов висновку, що Закон було прийнято із порушенням процедури – «делеговане голосування» знову стає проблемою. Проте, на відміну від рішення щодо мовної політики, Суд не тільки розглянув процедури законотворення, але й суть справи.  Як вже пояснювалось в аналітичному звіті DRI № 83,[26] закон був суперечливим, оскільки відкривав двері для прийняття абсолютно нової Конституції шляхом проведення загальнонаціонального референдуму, минаючи процедуру внесення поправок до чинної Конституції. Суд визнав це положення неконституційним і, таким чином, поклав край дискусіям щодо проведення загальнонаціонального референдуму стосовно нової Конституції.

  • Рішення щодо прав працівників кримінально-виконавчої служби на проведення досудового слідства

У цій справі за поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Суд визнав повноваження працівників кримінально-виконавчої служби України (яка підпорядковується Міністерству юстиції) проводити первинне досудове розслідування злочинів, вчинених у пенітенціарних установах, неконституційними.[27] Суд зацитував витримки з різних рішень Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), згідно з якими працівники кримінально-виконавчої служби, які працюють з ув’язненими, не повинні розпочинати досудове слідство, оскільки вони, швидше за все, можуть бути поблажливими до себе або своїх колег.

Аргументація Суду представляється переконливою, хоча дивно, що справа спирається на статтю 3 (найвища цінність людини, її прав и свобод), два абзаци статті 27 (що гарантують право на життя) і два абзаци статті 28 (один з них забезпечує повагу до гідності людини, а інший забороняє катування та подібну поведінку, що принижує гідність), а не на гарантоване Конституцією право на справедливий суд. Суд не надав додаткових пояснень щодо причин посилань на Європейську конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентне право ЄСПЛ як ключовий орієнтир для тлумачення конституційних положень. Суддя Микола Мельник зауважив у своїй окремій думці, що у діяльності Конституційного Суду, який стає «своєрідною філією ЄСПЛ», а не займається справжнім тлумаченням Конституції України, простежується саме така тенденція.[28]

  • Висновки щодо проектів поправок до Конституції

У двох висновках цього року[29] Суд схвалив два запропоновані законопроекти про внесення змін до Конституції, спрямованих скасування недоторканості депутатів Верховної Ради України (народних депутатів) в частині притягнення до кримінальної відповідальності. Наразі народні депутати України не можуть бути притягнені до кримінальної відповідальності, їх не можна затримувати або арештовувати до тих пір, поки не буде отримано ухвалу Верховної ради.[30]

Скасування недоторканості навряд чи могло викликати занепокоєння щодо критеріїв обов’язкової перевірки всіх запропонованих поправок до Конституції. Однак, запропоновані зміни є суперечливими, оскільки згідно з висновком, зробленим в аналітичному звіті № 57, повне зняття недоторканості народних депутатів, враховуючи нинішній крихкий статус верховенства права в Україні, не є бажаним.[31] У разі прийняття поправок вони ознаменують початок важливого новаторського розвитку. Позитивні оцінки Судом проектів поправок дали зелене світло для подальшого розгляду питання та голосування за скасування депутатської недоторканості. Верховна Рада не змогла включити це питання до порядку денного перед літніми канікулами, які триватимуть до 3 вересня 2018 року.

Висновок

Перші рішення та висновки Конституційного Суду є загалом обнадійливими, сприяють розвитку демократії, як, наприклад, у випадку з усуненням можливості проведення референдуму з метою порушення конституційного ладу. Позитивними є посилання на прецедентне право ЄСПЛ, хоча українські юристи чекатимуть на більш глибоке тлумачення Конституції України.

З точки зору якості та чіткості аргументів Суд міг би покращити свою практику та відмовитися від успадкованого з минулих часів формального та сухого цитування добре відомих загальних положень на користь справжньої оцінки конкретної справи.

Крім того, Суд не покращив систему інформування громадськості про свої рішення (наприклад, шляхом публікації прес-релізів). Він має відреагувати на цей недолік. З метою побудови та підтримки легітимності та авторитету демократичні інституції повинні пояснювати свої дії широкій громадськості.

 


 

[1] Див. Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2010 року № 20-рп/2010 у справі про додержання процедури внесення змін до Конституції України; українською мовою, <http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v020p710-10> (12.07.2018 року).

[2] Див. Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 2 червня 2016 року № 1401-VIII, українською мовою, <http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1401-19> (15.07.2018 року).

[3] Див. Закон України Про Конституційний суд України» від 13 липня 2018 року № 2136-VIII, українською мовою, <http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2136-19> (15.07.2018 року).

[4] У 2017 році Суд ухвалив три рішення: одне в листопаді 2017 року і два у грудні 2017 року.

[5] Див. перелік (українською мовою) за посиланням: http://ccu.gov.ua/novyna/konstytuciyni-skargy-shcho-nadiyshly-do-konstytuciynogo-sudu-ukrayiny-za-stanom-na-28-grudnya (30.07.2018 року).

[6] Див. перелік (українською мовою) за посиланням: <http://ccu.gov.ua/novyna/konstytuciyni-skargy-shcho-nadiyshly-do-konstytuciynogo-sudu-ukrayiny-za-stanom-na-30-2> (31.07.2018 року).

[7] Після Революції Гідності Верховна Рада призначила чотирьох нових суддів, звільнивши у лютому 2014 року п’ятьох суддів за порушення присяги. Див. постанову Верховної Ради України «Про реагування на факти порушення суддями Конституційного Суду України присяги судді» від 24 лютого 2014 року № 775-VII, українською мовою, <http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/775-18> (30.07.2018 року).

[8] Див. «Конституційний суд України обирає нового голову», 21 лютого 2018 року, 16:40, <https://www.unian.info/politics/10015808-constitutional-court-of-ukraine-elects-new-chairman.html> (31.07.2018 року).

[9] Див. «5 фактів про нового голову Конституційного суду України» Володимира Гонтаря, 23 лютого 2018 року, 19:15, українською мовою,  <https://hromadske.ua/posts/5-faktiv-pro-novoho-holovu-konstytutsiinoho-sudu-ukrainy-shevchuka> (31.07.2018 року).

[10] Див. Регламент Конституційного Суду України, ухвалений на спеціальному пленарному засіданні Конституційного Суду України постановою від 22 лютого 2018 року № 1-пс/2018 року, українською мовою, <http://www.ccu.gov.ua/sites/default/files/docs/reglament.pdf> (15.07.2018 року).

[11] Див. перелік (українською мовою) за посиланням: <http://zakon2.rada.gov.ua/laws/main/tt79022y2005> (15.07.2018 року).

[12] Див. перелік (українською мовою) за посиланням:  <http://zakon2.rada.gov.ua/laws/main/tt79022y2009> (15.07.2018 року).

[13] Див. перелік (українською мовою) за посиланням: <http://zakon2.rada.gov.ua/laws/main/tt79022y2017> (15.07.2018 року).

[14] Див. перелік (українською мовою) за посиланням: <http://zakon2.rada.gov.ua/laws/main/tt79022y2014> (15.07.2018 року).

[15] Див. Закон України «Про всеукраїнський референдум» від 6 листопада 2012 року № 5475-VI, українською мовою, <http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/5475-17> (31.07.2018 року).

[16] Див. Рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2018 року № 1-р/2018 у справі про оподаткування пенсій і щомісячного довічного грошового утримання, українською мовою, <http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v001p710-18> (15.07.2018 року).

[17] Див. Рішення від 22 травня 2018 року № 5-р/2018 …, українською мовою, <http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v005p710-18> (17.07.2018 року).

[18] Див. Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, українською мовою, <http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/76-19> (17.07.2018 року).

[19] Див. Рішення Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 року за конституційним поданням 50…, українською мовою, <http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v006p710-18> (01.08.2018 року).

[20] Див. Висновок Конституційного Суду України від 28 лютого 2018 року № 2-р/2018 у справі за конституційним поданням 57 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про засади державної мовної політики», українською мовою, <http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v002p710-18> (01.08.2018 року).

[21] Див. Закон України «Про засади державної мовної політики» від 3 липня 2013 року № 5029-VI, українською мовою, <http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5029-17> (15.07.2018 року).

[22] Див. Висновок Конституційного Суду України від 7 липня 1998 року № 11-рп/98 у справі щодо порядку голосування та повторного розгляду законів Верховною Радою України, українською мовою, <http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v011p710-98> (15.07.2018 року).

[23] Див. Окрему думку судді Саса С.В. стосовно Рішення Конституційного Суду України від 28 лютого № 2-р/2018 року у справі за конституційним поданням 57 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про засади державної мовної політики», українською мовою, <http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/na02d710-18> (15.07.2018 року).

[24] Справа була на розгляді в КСУ з 24 березня 2016 року, див.: «Конституційні подання за станом на 27 грудня 2017 року», українською мовою, <http://www.ccu.gov.ua/novyna/konstytuciyni-podannya-za-stanom-na-27-grudnya-2017-roku> (31.07.2018 року).

[25] Див. Рішення Конституційного Суду України від 26 квітня 2018 року № 4-р/2018 у справі за конституційним поданням 57 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про всеукраїнський референдум» <http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v004p710-18> (17.07.2018 року).

[26] Читайте більше про правові рамки національних референдумів в Україні в аналітичному звіту DRI № 83  https://democracy-reporting.org/dri_publications/%d0%b7%d0%b2%d1%96%d1%82-83-%d0%bf%d1%80%d0%b0%d0%b2%d0%be%d0%b2%d1%96-%d1%80%d0%b0%d0%bc%d0%ba%d0%b8-%d0%b4%d0%bb%d1%8f-%d0%bd%d0%b0%d1%86%d1%96%d0%be%d0%bd%d0%b0%d0%bb%d1%8c%d0%bd%d0%b8%d1%85/

[27] Див. Рішення Конституційного суду України від 24 квітня 2018 року № 3-р/2018 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини шостої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України, українською мовою, <http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v003p710-18> (17.07.2018 року).

[28] Див. окрему думку судді Конституційного Суду України Мельника М.І. стосовно Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини шостої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України, українською мовою,

<http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/na03d710-18> (17.07.2018 року).

[29] Див. Висновок Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України (в частині скасування депутатської недоторканності) (реєстр. № 6773) вимогам статей 157 і 158 Конституції України, українською мовою, <http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v001v710-18>, і Висновок Конституційного Суду України від 19 червня 2018 року №2-в/2018 року у справі за конституційним зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до статті 80 Конституції України (щодо недоторканності народних депутатів України) (реєстр. № 7203) вимогам статей 157 і 158 Конституції України, українською мовою, <http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v002v710-18> (17.07.2018 року).

[30] Стаття 80 Конституції України. Див. за посиланням <http://www.legislationline.org/documents/section/constitutions/country/52> (17.07.2018 року). Читайте більше про реформування депутатської недоторканості в аналітичних звітах DRI <https://democracy-reporting.org/dri_publications/briefing-paper-57-reforming-parliamentary-immunities-in-ukraine/>

[31] Читайте більше про реформування депутатської недоторканості в Україні в аналітичному звіті DRI № 57 <https://democracy-reporting.org/dri_publications/briefing-paper-57-reforming-parliamentary-immunities-in-ukraine/> та аналітичному звіті DRI № 53 <https://democracy-reporting.org/dri_publications/briefing-paper-53-reforming-parliamentary-immunities-in-ukraine/>